Блискучі перспективи угод з іноземними компаніями часом затьмарюються порушеннями контрактів, що ускладнені залученням норм та процедур з кількох різних правових систем, і перетворюються на суцільне жахіття. Хоча факторів, що впливають на швидкість і вирішуваність спорів досить багато, більшість з них можуть бути враховані ще до укладання угоди і значно полегшити подальше відновлення порушених прав транскордонних компаній.
Справи будь якого рівня складності— від простих торговельних чи корпоративних спорів до серйозних незгод в управлінні природними ресурсами чи в великих будівельних проєктах — вимагає однаково прискіпливого підходу коли це стосується подання позову чи досудового врегулювання.
У цій статті розглядаються найбільш базові та відносно прості питання, що стосуються суперечок між сторонами розташованими у різних юрисдикціях. Такі спори можуть виникнути внаслідок операцій між ними та транскордонне переміщення товарів чи послуг.
Що потрібно врахувати на початковій стадії спору
В ідеальній ситуації, сторони ретельно проговорили та виклали їхні домовленості у комерційному контракті ще напочатку транзакції. В цьому випадку процес вирішення спорів зазвичай детально прописаний у відповідному контракті. Ця «дорожня мапа», закладена в договорі, зазвичай дозволяє сторонам уникнути більшості потенційних пасток. Маючи такі виписані положення сторони повинні дотримуватися визначених в них кроків для ескалації проблем та звертатись до призначеного органу з вирішення спорів, відповідно до умов контракту.
Інший підхід потрібен тоді, коли сторони вели бізнес за допомогою базових комерційних документів, у яких відсутні застереження про юрисдикцію або будь-які вказівки щодо того, як і де мають вирішуватися спори.
Пошук правильного алгоритму дій
Якщо контрактом передбачено механізм вирішення спорів, обраний сторонами, його дотримання є обов'язковим. Як правило, договір визначає, що спори вирішуються судами держави однієї зі сторін або шляхом арбітражу (‘місце вирішення спору’). Окрім місця вирішення спору, контракт часто встановлює процедури досудового врегулювання, дотримуватися яких не менш важливо.
Досудове врегулювання
Досудові етапи є критично важливими у більшості юрисдикцій і часто є вигідними для сторін. Ця фаза може сприяти звірці рахунків, що потенційно веде до швидшого стягнення узгоджених заборгованостей. З іншого боку, ігнорування цієї стадії — навіть якщо очевидно, що вирішення спору таким чином малоймовірне — може призвести до того, що суд або трибунал відхилить справу без розгляду її по суті.
Щоб забезпечити ґрунтовний підхід на цьому етапі, слід відповісти на такі ключові питання:
- Що каже контракт про процес ескалації спору?
- Чи давали сторони згоду на участь у процедурі медіації?
- Чи встановлено мінімальний термін очікування після повідомлення про намір звернутися до суду?
- Які точні адреси або контактні дані необхідні для повідомлення іншої сторони?
За відсутності чітких вказівок щодо вищезазначеного у договорі необхідно звертатися до процесуальних норм країни, де розглядатиметься справа.
У більшості випадків наступним кроком буде направлення повідомлення про договірний спір стороні, що порушила зобов'язання. Контракт або законодавство можуть передбачати:
період очікування після надсилання досудової претензії, з врахуванням часу доставки в юрисдикцію відповідача;
обов'язкову участь у перемовинах про врегулювання; або
проведення медіації.
Важливо виконати всі передбачені формальності перед поданням позову з іноземним контрагентом.
Звернення до відповідних органів
Певні спори мають бути пройти обов’язковий розгляд відповідним органам влади перед тим як їх можна бути подати до суду чи трибуналу, незалежно від того, чи вказана ця вимога в контракті. Це особливо важливо в юрисдикціях, де встановлені спеціальні протоколи для деяких категорій спорів. Прикладом є справи, що випливають зі страхових контрактів в ОАЕ, обов'язковим є попереднє звернення до Федерального органу зі страхування. Недотримання таких вимог може призвести до відхилення справи суто з процесуальних підстав.
Подання позову
Після вичерпання всіх досудових кроків та заходів стороні все ще може знадобитися отримання офіційного документа, що підлягає виконанню — судового рішення — для стягнення коштів за контрактом. При виборі суду для ініціювання справи слід враховувати кілька ключових факторів:
- Договори або конвенції про юрисдикцію та застосовне право у транскордонних спорах між країнами сторін.
- Наявність у контракті пункту про виключну юрисдикцію.
- Узгоджені сторонами альтернативні методи вирішення спорів.
- Місця, де контракт був вчинений та де виконувався.
- Місце проживання (domicile) відповідача або місце знаходження більшої частини його активів.
Хоча більшість юрисдикцій зараз пріоритезують місце вирішення спорів обране сторонами в угоді, деякі держави можуть виключати певні справи з розгляду за кордоном, залишаючи за собою виключну юрисдикцію. В інших випадках орган та місце обрані сторонами для вирішення спорів мають бути дотримані.
Представництво в суді
В Україні та Великобританії суди нижчих інстанцій дозволяють сторонам представляти себе самостійно. Інтереси юридичних осіб можуть представляти органи управління, наприклад, генеральний директор. Для зручності такі суди дозволяють подавати позови та захищатися дистанційно за допомогою електронних засобів зв'язку. Проте самопредставництво в іноземній юрисдикції може створити зайві труднощі, особливо у справах з високою ціною позову. У таких випадках завжди доцільно залучити місцевого юриста для супроводу.
Виконання рішення
Ідеально, якщо контракт спрямовує спір до судів країни, де судове рішення згодом буде виконуватися. Якщо рішення суду однієї країни має бути виконане в іншій, важливо перевірити міжнародні договори, що дозволяють взаємне виконання процесуальних документів і рішень. Деякі ключові договори:
- Гаазька конвенція «Про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах» (щодо сторін проживаючих в Україні та Англії).
- Двосторонній договір «Про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах» (щодо сторін проживаючих в Україні та ОАЕ).
Окрім зобов'язання поважати судові рішення один одного, договори також надають цінні вказівки щодо процесуальних питань, які можуть вплинути на можливість виконання рішення в обох країнах.
Щодо рішень міжнародних арбітражів
Вибір країни розгляду спору важливий не лише для судів, а й для арбітражу. В арбітражі юридичне місце (legal seat) визначає порядок вирішення процесуальних аспектів. На відміну від судового процесу, арбітраж не вимагає фізичного проведення засідань за місцем юридичної реєстрації арбітражу, а сторони мають більшу гнучкість у виборі представників.
Якщо арбітраж не є можливим, позивач повинен подати позов до державного суду, компетентного розглядати справу відповідно до місцевого процесуального права. Вибір правильного суду може виявитися складнішим, ніж здається. Наприклад, в ОАЕ позивачі можуть помилково вважати, що справа належить до юрисдикції судів Дубая, тоді як відповідач знаходиться в Шарджі або Рас-ель-Хаймі, або ж там була виконана значна частина контракту. Навіть в Україні може виникнути плутанина при виборі між Господарським судом міста Києва та Господарським судом Київської області. Наслідки такого рішення для справи неможливо переоцінити.
Дивіться нашу статтю про виконання іноземних судових рішень тут.
Якщо вам потрібна додаткова інформація про конкретні процедури виконання рішень в одній із згаданих країн, будь ласка Contact Us.