У роботі з контрагентами з ОАЕ важливо не лише мати підписаний договір, а й заздалегідь оцінити, як місцеві суди можуть тлумачити переписку, інвойси, платіжні документи, повноваження підписантів і застереження про юрисдикцію. Для українського бізнесу це означає, що звичні підходи до документування угод не завжди достатні: помилка на етапі погодження умов може перетворитися на реальний фінансовий ризик уже під час спору.
Український бізнес часто звик працювати в бюрократичному та зарегульованому середовищі, тому може здаватися, що він готовий до будь-яких несподіваних вимог в іноземній юрисдикції. Звичка документувати майже кожну подію справді допомагає формувати доказову базу й почуватися впевнено у спорі. Проте на міжнародному рівні український досвід не завжди працює так, як очікується, а інколи взагалі не дає бізнесу потрібного результату. Працюючи із судовими справами в Об’єднаних Арабських Еміратах, я виокремила кілька істотних особливостей місцевої бізнес-практики, які є критичними для іноземних партнерів, але часто залишаються недооціненими або невідомими.
Доказова база в ОАЕ: чому звичних українських підходів може бути недостатньо
Інвойс як договір: чому незавершені переговори можуть створити зобов’язання
Доказова база може бути менш формалізованою, ніж очікує український бізнес. Переписка або інвойс може рахуватися договором або бути достатнім для підтвердження його існування.
Для українського юриста може бути несподіваним, що інвойс, надісланий електронною поштою, за певних обставин може використовуватися як доказ існування договірних відносин. Ба більше, відсутність відповіді на лист з інвойсом не завжди означає, що договір не відбувся або що до вас не можуть бути заявлені претензії. Якщо інвойс містить достатньо деталей для ідентифікації сторін, предмета та змісту операції, суд може оцінювати його разом з іншими доказами як підтвердження того, що сторона, яка виставила інвойс, виконала свою частину домовленості.
Отже, важливо: якщо сторона не повідомляє прямо про припинення переговорів, інша сторона може вважати, що домовленість досягнута, і надіслати інвойс. У такому разі інвойс та переписка можуть бути використані як доказ існування договору, навіть якщо одна зі сторін вважала, що переговори ще не завершені.
WhatsApp/Telegram як докази. У практиці ОАЕ суди приймають як докази не лише електронні листи, а й переписку у WhatsApp, Telegram та інших месенджерах. Неформальні повідомлення можуть підтверджувати досягнуті домовленості, навіть якщо сторони вважали їх “попередніми”. Тому формулювання у месенджерах потрібно контролювати так само уважно, як і офіційну кореспонденцію.
Схожі ризики виникають і на етапі вирішення спорів з іноземним партнером — коли переписка стає ключовим доказом. Про це я писала окремо: «Вирішення спорів з іноземним партнером»
Господарські документи та несподівані правила доказування комерційної операції
Такий підхід до оцінки господарських документів пов’язаний не лише зі сталою судовою практикою, а й з окремими правилами доказування комерційних операцій, закріпленими у Federal Decree-Law No. 50/2022 on Commercial Transactions. Зокрема, стаття 35 цього акта передбачає, що якщо сторона посилається на комерційні книги свого опонента і заздалегідь визнає достовірність їхнього змісту, а опонент без належних підстав відмовляється надати такі книги суду, це може створити презумпцію на користь достовірності фактів, які мали бути доведені цими книгами. Суд також може зобов’язати позивача підтвердити свої вимоги присягою.
На практиці, присяга позивача майже ніколи не вимагається і за відсутності обґрунтованого заперечення від іншої сторони, справа вирішиться може бути вирішена на користь позивача на основі лише його документів і доводів.
Отже, ігнорування тверджень опонента про те, що господарська операція відбулася, а тим більше ігнорування судової справи, ініційованої на підставі таких тверджень, може мати серйозні фінансові наслідки. Навіть якщо претензія на перший погляд здається повністю необґрунтованою або абсурдною, її потрібно оцінювати з урахуванням місцевих правил доказування та процесуальних вимог.
Ідентифікація компанії в ОАЕ: mainland, free zone і повноваження підписанта
Ключовою проблемою у відносинах з юридичною особою, зареєстрованою за законодавством ОАЕ, може стати її недостатня або неправильна ідентифікація в договорі.
На відміну від більш уніфікованого українського підходу до реєстрації суб’єктів господарювання, в ОАЕ поряд з компаніями, зареєстрованими в основній юрисдикції, діє багато вільних економічних зон, кожна з яких має власні правила реєстрації та регулювання юридичних осіб. Тому компанія з подібною або навіть ідентичною назвою може бути окремою юридичною особою з іншим реєстраційним номером, директором, засновниками та правосуб’єктністю. У результаті контрагент може отримати договір із компанією, яка фактично не має активів або можливості виконати зобов’язання, тоді як очікувані гарантії з боку пов’язаних осіб не матимуть юридичної сили.
Отже, повна ідентифікація сторони, з якою укладається контракт, є критичною ще на етапі переговорів. Доцільно перевіряти не лише назву компанії, а й її реєстраційний номер, юрисдикцію або free zone, чинний статус, повноваження підписанта та зв’язок між фактичним контрагентом і особами, від яких очікується виконання або гарантії.
Правильна ідентифікація контрагента — це лише частина структурування транскордонного договору. Більше про це на стадії перемовин і укладання договору можна прочитати у статті: «Складання та погодження транскордонних комерційних контрактів»
Практична перевірка контрагента в ОАЕ: що реально можна отримати:
Публічні реєстри в ОАЕ містять мінімум інформації — зазвичай лише назву компанії та номер ліцензії. Тому для реальної перевірки контрагента бізнесу потрібно запитувати документи безпосередньо у компанії, а не покладатися на відкриті джерела.
Найчастіше, рекомендовано отримати:
– найсвіжіші реєстраційні документи (trade license, certificate of incorporation, shareholder certificate); – адресу для юридичної кореспонденції, яка буде використовуватися для офіційних повідомлень та претензій; – паспорт та Emirates ID підписанта, щоб підтвердити його особу та повноваження; – документ, що підтверджує повноваження підписанта (board resolution / power of attorney); – підтвердження платоспроможності — наприклад, bank comfort letter або останній audit report, якщо компанія готова його надати; – контактні дані відповідальної особи, яка отримуватиме юридичні повідомлення та претензії.
Ці документи дозволяють уникнути ситуацій, коли договір укладається з компанією, яка не має активів, не контролюється особою, що веде переговори, або не має реальної адреси для отримання юридичної кореспонденції.
Застосовне право і форум вирішення спорів: що перевірити до підписання
Вибір підсудності та застосовного права здається очевидним елементом будь-якого договору з іноземним партнером, однак у контексті ОАЕ цей аспект часто недооцінюють. Окрім onshore courts, провадження в яких зазвичай пов’язане з арабською мовою та місцевими процесуальними правилами, в окремих free zones діють власні судові системи, а в комерційних контрактах також часто використовуються арбітражні застереження. Кожен варіант вирішення спору має різні наслідки для вартості, мови провадження, потреби в місцевому юристі, строків розгляду та подальшого виконання рішення.
Додатково, спір може істотно подорожчати, якщо сторони оберуть право, з яким обраний суд або арбітраж зазвичай не працює. Тому в контракті з еміратською юридичною особою юрисдикцію і застосовне право потрібно визначати з урахуванням характеру договору, орієнтовної вартості спору та місця, де потенційне рішення має виконуватися.
Як може вплинути вибір застосовного права та місця вирішення спору на стягнення грошей за договором детальніше розібрано у статті:Визнання та виконання іноземних судових рішень в Україні та ОАЕ
Форс-мажор: чому загальне застереження може бути «не! загальне» і потребуючим уваги
Місцеві суди можуть досить широко тлумачити поняття «форс-мажору» і обставини, на які сторона посилається як на такі. Суд приймає до уваги не тільки передбачуваність події, її фактичний вплив на можливість виконання зобов’язання, а й перелік подій, визначений сторонами як форс-мажор у договорі.
Тому в договорах з контрагентами з ОАЕ доцільно не обмежуватися загальною фразою про форс-мажор, а чітко визначати перелік подій, порядок повідомлення, наслідки для строків виконання та право сторін на розірвання або зміну договору.
Якщо вам цікаво, як суди реально тлумачать форс‑мажор у міжнародних спорах, можете переглянути огляд практики: «Force Majeure: Court Practice Overview»
Чек більше не гарантія: як перевіряти платоспроможність контрагента в ОАЕ
Донедавна банківські чеки були найнадійнішим та найпоширенішим інструментом оплати за товари й послуги в ОАЕ. Це особливо важливо, коли сторони домовляються про відстрочення платежу або кредитні умови. Раніше неоплачений чек означав для боржника майже автоматичну кримінальну відповідальність, що робило його сильним засобом забезпечення платежу.
Після реформ 2022 року сам факт недостатності коштів для оплати чека вже не тягне автоматичних кримінальних наслідків. Чек і надалі має доказову та виконавчу цінність, але він більше не гарантує стягнення так само ефективно, як раніше.
Тому бізнесу варто враховувати, що сподіватися лише на чек — ризиковано. На етапі переговорів потрібно:
- перевіряти платоспроможність контрагента;
- підтверджувати його юридичну ідентичність (mainland / free zone, реєстраційні дані, повноваження підписанта);
- узгоджувати чіткі платіжні умови, строки оплати та порядок пред’явлення чека;
- забезпечувати документальне підтвердження поставки або надання послуг.
У сучасній практиці ОАЕ чек може бути лише одним із інструментів забезпечення платежу, але не єдиним. Надійність оплати тепер значною мірою залежить від того, наскільки ретельно сторона перевірила контрагента та узгодила платіжні механізми ще до підписання договору.
Питання платіжних гарантій у міжнародній торгівлі значно ширше за тему чеків. Детальніше про інструменти захисту платежів я писала тут: «Managing Payment Risk in Cross‑Border Trade: From Payment Terms to Guarantees and Enforcement»
Практичний чек-лист перед підписанням контракту з контрагентом з ОАЕ
Перед підписанням договору з еміратською компанією варто перевірити такі ключові питання:
- Ідентифікація контрагента. Перевірити юрисдикцію (mainland / free zone), реєстраційні дані, чинний статус компанії та повноваження особи, яка веде переговори.
- Чіткість і завершеність домовленостей. Узгодити ключові комерційні умови письмово: предмет, обсяг, строки, ціну, спосіб виконання.
- Уникнення незавершених переговорів. Якщо угода не буде укладена — потрібно чітко і письмово повідомити про припинення переговорів, щоб уникнути двозначності.
- Інвойси та переписка як потенційний договір. Інвойс або листування можуть бути сприйняті як підтвердження домовленості, навіть якщо сторони вважали, що “ще не домовились”. Мовчання або відсутність заперечення може бути трактоване проти сторони.
- Форс‑мажор. На етапі переговорів потрібно визначити перелік подій, строки повідомлення та наслідки — загальні формулювання можуть бути витлумачені ширше, ніж очікує бізнес.
- Юрисдикція та спосіб вирішення спорів. Узгодити, де і як вирішуватимуться спори: onshore courts, free zone courts, арбітраж — з урахуванням мови, вартості та виконання рішення.
- Платіжні умови. Чи належно врегульовані платіжні умови — з урахуванням того, що чек більше не гарантує автоматичної відповідальності, а платоспроможність і правильна ідентифікація контрагента є критичними.
Якщо хоча б один із цих пунктів залишається невизначеним, його варто врегулювати до підписання договору, а не після виникнення спору.
Якщо ви працюєте з іноземними контрагентами, варто також враховувати специфіку двомовних договорів. Про це — у статті: «Складання міжнародних контрактів: чому бізнесу потрібні двомовні документи від адвоката‑солісітора»
Потрібна юридична підтримка у роботі з контрагентами з ОАЕ? Зверніться до нас, щоб уникнути ризиків і захистити угоду.
✒️ Автор: Олена Садовець, адвокат (Україна) та соліситор (Англія та Уельс)